Поетичний переклад вірша Сергія Ясонова
"Дали лазурные. Синяя-синяя речка" http://stihi.ru/2021/07/10/2982
В синь неспокійної річки в липневий заранок,
В воду дзеркальну пірнув голубий небозвід.
Далі блакитні лягають у зоряний світ
Льону, де сині поля. Він сьогодні розквіт.
Як у дитинстві, побачив я, ставши на га'нок,
Диво, що біля села, де широ'ко-широ'ко
Знову хвилюється море… – там льон розквітав.
Річка, озера, де я стільки щастя пізнав.
Мабуть, тому моє серце навіки забрав
Край незабутній, де річка тече синьоока.
Скільки я маю! Гуляючи в пору ранкову,
Я задивився у вічі, де сяє роса,
В річку, на поле квітуче, та вдаль, в небеса.
Чи не тому у онуки в лляних волосах
Колір очей – як вода, як вінок волошковий?!
Тяга до рідного сили бере з джерела'.
Зріє з дитинства поняття: Моя сторона.
Край, Батьківщина ... – значніша величина!
Може, на серці, як льон розквітає, хтозна,
Вічний зв'язок, що навіки душа прийняла.
Нитка міцна! І коли ти ще змалку ввібрав
Наше, своє, що вважається рідним, святим,
Всі твої думи і серце наповнено ним,–
Місця нема інтересу просторам чужим.
Синього птаха ти в рідному краї спіймав.
P.S.
Добрий наш янгол в краю синьоокім зберіг
Щастя, любові, краси золоте джерело,
Милу глибинку, з якою розстатись не зміг.
Внучці маленькій чи правильний виклав урок?
Далям блакитним і річці за рідним селом
Я в почуттях зізнаюся ранковою ніжністю строк.